РОЗЧИННІСТЬ — здатність речовин утворювати з іншою речовиною (або речовинами) гомогенні суміші з дисперсним розподілом компонентів. Зазвичай розчинником вважають ту речовину, яка в чистому вигляді існує в тому ж агрегатному стані, що й розчин, який утворився. Якщо речовини до розчинення знаходилися в однаковому стані, розчинником вважають речовину, яка знаходиться в суміші в значно більшій кількості. Р. — це властивість речовини розчинятися в різних розчинниках. Показники Р., що використовуються для орієнтовної характеристики доброякісності ЛП, наведені у відповідних монографіях і таблиці.
Таблиця. Розчинність лікарських речовин при температурі 15–25 °С (за ДФУ)
Термін | Приблизна кількість розчинника (мл), необхідна для розчинення 1 г речовини |
Дуже легкорозчинний | < 1 |
Легкорозчинний | 1–10 |
Розчинний | 10–30 |
Помірно розчинний | 30–100 |
Малорозчинний | 100–1000 |
Дуже малорозчинний | 1000–10 000 |
Практично нерозчинний |
>10 000 |
Частково розчинний | Термін використовується для характеристики сумішей, які містять розчинні та нерозчинні компоненти |
Змішується з… | Термін використовується для характеристики рідин, що змішуються із зазначеним розчинником у будь-яких співвідношеннях |
Большая российская энциклопедия. — М.,1995; ДФУ. — 1-ше вид. — Х., 2001; Химическая энциклопедия: В 5 т. / Гл. ред. Н.С. Зефиров. — М., 1988. — Т. 4.